• Главная
  • Мнение
  • Міський голова, який не хоче залишатися байдужим. Правила життя Олександра Бобровицького

Міський голова, який не хоче залишатися байдужим. Правила життя Олександра Бобровицького

Підприємець, ветеран АТО, дієвий міський голова. Все це про очільника міста Кролевець, що на Сумщині, Олександра Бобровицького. За короткий термін перебування на посаді він досяг чимало успіхів, але не має вигляд задоволеного собою. Олександр намагається встигнути всюди. От й інтерв’ю відбувалося під час передачі ліків від БФ «ФАРМВАРТА» Кролевецькій ЦРЛ в рамках акції «Стоп діабет-2». Начебто і не перебуває цей медичний заклад в підпорядкуванні міського голови, але він цікавиться станом медицини й по-хазяйськи оглядає територію лікарні. Скоро має постати об’єднана територіальна громада, тож доведеться докладати господарського хисту й тут. То навіщо відкладати справи на потім?
Bobrovytskyi 2

- Олександре, відомо, що ви пішли добровольцем на фронт і воювали. Скажіть, де важче – на фронті чи тут, в тилу?
- Я хочу сказати, що різниця лише у тім, що на фронті ти бачиш ворога, знаєш де він. А тут така ситуація, що ворог може бути за спиною, збоку, зовсім поруч і ти його не бачиш. У нас дивні речі відбуваються в державі. На сьгодні в мене було безліч перевірок, якщо порахувати то до 5 десятків. Це неправильно. Я розумію «перевірка», то перевіряйте, але тут виникає питання не коштів, а зовсім іншого…

- Хто є вашими противниками, політичні опоненти, а може економічні злочинці? Хто не дає працювати?
- Знаєте, сьогодні наша команда, депутатський корпус, все робить правильно – та є дуже великі перепони, яких ми на місцевому рівні вирішити не можемо, але стараємось. Якщо ми рівняємося на Євросоюз, то там є практика, що коли людина хоче заснувати виробництво, створити робочі місця, то йому надають пільги на землю, а подача, сама подача, електроенергії, газу відбувається за рахунок держави – безоплатно.
Ми знайшли великого інвестора. До нас заходить концерн «Ярослав», в намірах у якого створити 250 робочих місць. Але одразу почалися проблеми. Ну не може інвестор одразу заплатити дуже великі кошти. Така само проблема і з асфальтовим заводом. Власник поставив обладнання, але й досі не зміг вирішити питання з постачання енергії. Там 600 кіловат необхідно. Державі потрібно щось робити, бо так далі жити не можна. Президент каже, що треба залучати інвесторів, але для цього необхідно надавати всі умови.

- В рамках децентралізації ці проблеми можна вирішити?
- Децентралізація відкриває дуже багато можливостей, наприклад, залучення грантів. Та і громада стає на прямі відносини, прирівнюється до міста обласного значення. Але ті ж питання постачання енергії, газу залишаться у віданні держави. Проте децентралізація вирішить дуже багато питань, бо поточними проблемами буде опікуватися конкретний орган, а не декілька, з яких не зрозуміло, хто і за що відповідає.

- Вам є що конкретно сказати, бо і ремонт доріг, дитяче харчування – це ті питання, якими ви опікувалися і знайшли нові підходи до старих проблем.
- Ми перше що зробили це зайнялися освітленням вулиць, заміною старих водогонів, упорядкуванням і асфальтуванням прибудинкових територій і багато іншого. Зроблено це було за кошти міста. Коли ми обговорювали питання прибудинкових територій з депутатами, то у нас було розуміння, що асфальтувати потрібно негайно. Сьогодні заасфальтовано 65% дворів. Їх не ремонтували по тридцять з гаком років і там неможливо було проїхати машинам, та й людям важко ходити. Далі ми почали асфальтувати дороги за новою методою обрахування вартості.

Я відійшов від «квадратів», і сьогодні ми переважуємо асфальтну суміш по факту. Дорога, яку ми поклали на вулиці Зеленій, обійшлася нам по 240 грн за квадратний метр при первинній укладці.
Bobrovytskyi 3
- Так само по продуктам харчування. Почали рахувати, знаходити нових постачальників і дуже далеко просунулися в цьому напрямку. Нам вдалося вивільнити 200 000 гривень, які були направлені на закупівлю фруктів для дітей, м’яса (а в нас його давно не було). Асортимент страв і раціон значно покращився.

- Ви працюєте з системою «Прозоро»? Вона вам допомагає, чи навпаки, створює проблеми?
- Я так скажу, система «Прозоро» дуже ефективна, але її ефективність знижується за рахунок тривалого терміну процедур. Якщо б все відбувалося швидше – було б краще. Підприємець, який зацікавлений у співпраці, документи підготує за два-три дні, а на «Прозорро» все може тягнутися до півтора місяці. Місто не може чекати. Наприклад у нас були тендери по «Прозорро» на освітлення вулиць, так не змогли визначити переможця. Тому що вимоги, які були поставлені тендерним комітетом, не змогли виконати. А тим часом потрібно перемикати світло, бо день збільшується, потрібно замінювати лампи. Тож у багатьох випадках «Прозорро» дуже допомагає, але потрібно зробити систему мобільнішою.

- Вас можна назвати мером-господарником, але й мером-політиком. Як вам вдалося уникнути чварів у міськраді?
- Головне в тому, щоб не тільки мер був гарним, а й депутатський корпус був готовий до співпраці. Якщо тебе депутати підтримають, то ти далі підеш, а якщо ні – то які б у тебе не були наміри, вони не справдяться. В мене з депутатським корпусом повна взаємодія. За 1,5 роки мого перебування на посаді відбулося 26 сесій. Дві сесії у нас відбувалося в місць. Дуже багато питань нам вдалося вирішити з депутатським корпусом, і спільна праця дала свої результати. Жодного разу не було, щоб депутати не зібралися і сесія була зірвана, у нас завжди був кворум.

- Що вас спонукало висунути свою кандидатуру на посаду міського голови?
- Я демобілізувався і відразу поїхав додому. Від службb «відходив» два-три тижні, бо не міг зрозуміти, що коїться, хто куди подає свою кандидатуру на вибори? Потім поїхав на з’їзд УКРОПу в Київ, і там було дуже багато ветеранів. Там ми почали спілкуватися, як правильно робити, і я хочу сказати, що мені порадили: «Йди! Ти покажеш все, що повинен показати. Ти повинен щось зробити в своєму місті. Ти залишився живий на війні, і може саме в цьому і було призначено долею вижити і попрацювати в мирному житті на благо Кролевця». Одразу по приїзду я подав документи у виборчу комісію.

- Фракція УКРОПу є домінуючою в міськраді Кролевця?
- Ні, у нас 6 депутатів. Але ми плідно працюємо з фракціями БЮТ, «Самопоміч», РПЛ та взагалі з усіма присутніми в залі політсилами.

- Така плідна робота стала наслідком спортивного азарту, злості на те що відбувається?
- Я виріс в Кролевці, бачив розвиток міста, потім його занепад. Після того, як закінчив університет, попрацював рік вчителем, але зрозумів, що сім’я залишається без копійки. Тоді вирішив спробувати себе в бізнесі й у мене справи пішли на лад. І куди б мене доля не закинула, я завжди переживаю за своє місто. Я нікуди не емігруватиму, нікуди не поїду, я буду піклуватися про Кролевець. Я знаю одне – чим будуть люди багатші, тим вони швидше реагуватимуть на всі нововведення і прийматимуть переміни. Інвестування, благоустрій, розвиток громадянського суспільства – все буде їх цікавити. От заради цього я й пішов на вибори.

- Здаватися ви не збираєтеся і знову висуватимете свою кандидатуру на посаду голови об’єднаної територіальної громади?
- Дружина мені каже: «Ти або головування обирай, або здоров’я. Люди того не бачать, але я скажу так тяжко буває вирішити за день по сто проблем, що додому йдеш ніби вижатий лимон. Я довго думав, що вибрати, а потім вирішив – я потрібен місту і не буду здаватися.

- Плани розвитку Кролевця у вашому баченні?
- Саме основне створити сприятливий клімат для інвесторів. Ми з депутатським корпусом ніколи не ставили палиці в колеса міському бізнесу й інвесторам. Комбікормовий завод, будується елеватор на 150 робочих місць, ткацька фабрика – 200 робочих місць, асфальтний завод – 35-40 робочих місць, маслозавод – 40 робочих місць тощо. Наприклад, коли прорвало каналізацію на маслозаводі, то ми не побігли до них з штрафами і претензіями, а запитали: «Як вас виручити?» Саме основне – це залучення інвесторів. У нас немає корупції. Коли до нас, образно кажучи, стукають у двері, ми одразу кажемо інвестору: «Чим ми вам можемо допомогти?»

І ми допомагаємо. Нам важливо залишити кролевчан вдома, щоб вони не їздили на заробітки в Польщу, в Київ, ще далі. Дуже страшно, коли люди в розквіті сил поїхали за тисячі кілометрів на роботу, а вдома залишилися похилого віку батьки, малі діти.

Я дуже радий з того, що до нас приїздить з гуманітарною допомогою такий знаний Благодійний фонд, як «ФАРМВАРТА». Дякую його засновнику Денису Шевченку за те, що він не залишається байдужим до охорони здоров’я кролевецької громади. Ми завжди відкрито приймаємо допомогу від благодійників й передаємо її людям. А ліки від «ФАРМВАРТИ» якісні, з тривалими термінами зберігання, для нас справжня знахідка.
Bobrovytskyi 4
І не забуваймо, що Кролевець недалеко від російського кордону, тож я прагну створити в цьому місті такі гарні умови для життя й праці, щоб нікому і в голову не прийшло кликати сюди «русскій мір». І я вірю, ми зробимо Кролевець і всю об’єднану громаду квітучою.

Розмову вів Костянтин Климчук

  • Apt
  • MOZ
  • Ipsn
  • Dsu
  • ВОЗ
Новости фармации и медицины

Новости фармации и медицины

Контакты

  • Адрес: Киев, Пушкинская 21, оф. 1 А
  • Email: redactor@pharmnews.net
  • По вопросам рекламы: adv@pharmnews.net
  • Телефон: 044 338 80 27
2016 © Все права защищены. Все права на статьи и другие материалы принадлежат PharmNews. При использовании материалов ссылка на сайт обязательна.